«Хто я?» — просте питання, відповідь на яке українські діти сьогодні змушені шукати у бомбосховищах або в нових класах за кордоном. У часи хаосу та війни національна ідентичність стає для дитини не просто словом із підручника, а внутрішнім компасом, притулком для цінностей та приводом для гордості.

Команда проєкту Freedom Diaries поспілкувалася з Наталією Кривдою — докторкою філософських наук, професоркою КНУ імені Тараса Шевченка та головою наглядової ради Українського культурного фонду. Разом ми спробували розібратися, як саме формується українська ідентичність у дітей, чому культура є містком до дому та як навчити підлітків внутрішньої свободи, коли їхній фізичний світ обмежений повітряними тривогами чи вимушеним переїздом.

— Пані Наталю, багато хто думає, що «ідентичність» — це щось складне й суто теоретичне. Але, дивлячись на те, що діти пишуть та домальовують у мальописах Freedom Diaries, здається, що це дуже жива й інтуїтивна відповідь на питання: «Хто я і де моє коріння?». Чому нам так важливо триматися за ці речі зараз?

— Коли ми говоримо про ідентичність, маємо розуміти ключовий аспект: українська національна ідентичність — це ідентичність політичної нації. Вона формується на перетині двох важливих напрямків.

З одного боку, нам важлива етнічна основа: відповідна культура, мова, традиції українців, кримських татар, євреїв, гагаузів та інших спільнот, які століттями живуть на теренах України. З іншого боку — і це надзвичайно важливо — наша громадянська ідентичність формується через спільні цінності: свободу, гідність, солідарність, рівноправ’я, верховенство права та справедливість. Саме ці межові основи людського буття створюють філософську рамку існування громадянина — і всередині країни, і поза її межами.

Здається, що це заскладно для підлітка чи маленької дитини? Ні. Навпаки, діти набагато гостріше — через спілкування, спостереження та інтуїтивні здогадки — «вхоплюють» ідентичність. Їм життєво необхідно відповісти собі на питання: «Хто я є?». Відповідь стає їхнім внутрішнім компасом.

«Ідентичність сьогодні — чи не ключова політична приналежність людини в умовах військового протистояння. Якщо це екзистенційна війна між тиранією і демократією, авторитаризмом і вільним вибором, то ідентичність стає прихистком цінностей гідності та свободи».

Цю оптику важливо артикулювати в розмовах з дітьми. І найпростішим інструментом тут є розуміння власної історії. Вона має відкриватися перед молоддю не лише через жертви та трагедії, а й через досягнення, перемоги, звершення та історичну присутність України в європейському культурному просторі. Щоб кожен підліток знав: нам є чим пишатися.

— Ми бачимо, як діти у суботніх та недільних школах за кордоном завдяки творчим заняттям знову подумки «торкаються» дому. Чи може культура і неформальна освіта стати тим містком, який збереже їхнє українське «Я»?

— Школа й освіта загалом є чи не ключовим гравцем у вирощуванні та підтримці національної ідентичності. Дослідники успішних стратегій формування ідентичності завжди наголошують: саме продуктивна й прогресивна національна освіта є головним інструментом на цьому полі.

Я б говорила про потребу формування One Voice Policy у сфері національної освіти: від дошкільної до університетської, включаючи всі неформальні формати. Саме недільні школи, гуртки, лекторії за кордоном, спільноти за інтересами стають майданчиками, де діти в невимушений спосіб — через прилучення, а не через нав’язування — починають відчувати свою приналежність.

Варто бути реалістами: як би боляче це не було усвідомлювати, не всі діти повернуться в Україну чи залишаться в українському громадянстві. Проте, навіть перебуваючи за кордоном, вони можуть залишатися носіями та амбасадорами своєї культури.

У науці давно існує поняття cut and mixed identity (порізана і змішана ідентичність). Світ рухається до такої множинної, плюральної приналежності. Досвід проживання в різних країнах та культурах не має виключати українськість — навпаки, він може посилювати особистість, роблячи її спроможною адаптуватися та ухвалювати виважені рішення у глобальному світі.

— У мальописах Freedom Diaries ми вчимо дітей, що свобода — це не лише про кордони на карті, а й про свободу мислити, відчувати, мріяти. Чому навчати внутрішньої свободи так важливо саме зараз, коли діти фізично обмежені війною?

— Свобода фігурує в усьому списку європейських цінностей, і це один із найпотужніших архетипів української культури. Наша мова унікальна тим, що чітко розрізняє поняття «свобода» і «воля». Для нас важливі обидва виміри.

Чому для дітей важливо усвідомити і безмежність свободи, і водночас її межі? Сучасний світ вимагає вміння співіснувати в різних контекстах. Свобода — це не про вседозволеність, це також про вміння поважати кордони інших, приймати іншого (не чужого чи ворога, а саме іншого), вміння співіснувати й відстоювати власні межі.

Сьогодні, в час війни, діти чітко знають, де свої, а де чужі. Проте після нашої неодмінної перемоги, у постконфліктному світі, ми постанемо перед серйозним викликом. Або ми розірвемо українське суспільство через різний досвід війни (хтось воював, хтось ні; хтось залишався під обстрілами, хтось виїхав за кордон), або ми знайдемо сили його об’єднати. Внутрішня свобода та вміння мислити ширше — це саме ті навички, які допоможуть дітям після перемоги не ділити світ на радикальні табори, а будувати єдність суспільства.

Ідентичність не є статичною — це динамічна конструкція, її не можна просто законсервувати. Її потрібно постійно проговорювати, осмислювати й інтегрувати в актуальні мистецькі та освітні проєкти. Творчість під час війни має чітку місію. Мистецтво не може перетворюватися на сухий інструмент пропаганди, але воно так само не має права залишатися «нейтральним».

Зрадницька теза наших ворогів про те, що «мистецтво поза політикою», веде до виправдання насильства.

Спроби нормалізувати присутність агресора у світовому просторі чи вибудувати хибну «моральну симетрію», яка ставить на один рівень агресора і жертву — неприпустимі.

Саме тому такі проєкти, як Freedom Diaries, є критично важливими сьогодні. Вони допомагають дітям безпечно «розпаковувати» складні сенси, віднаходити зв’язок із рідною культурою крізь творчість та формувати ту саму міцну внутрішню опору, яку в них ніхто не зможе відібрати.

Матеріал підготовано пресслужбою проєкту Freedom Diaries. Фото пресслужба Наталії Кривди

Команда Freedom Diaries продовжує знайомити європейську освітню спільноту з проєктом. Після Лондона, Відня, Болоньї та Кембриджа новою точкою на мапі стала Варна, Болгарія.

Протягом двох днів команда працювала з українськими освітянами та дітьми у просторі UA Radiance Varna. До зустрічей долучилися понад 20 учителів офлайн та близько 50 освітян онлайн із різних міст Болгарії та Румунії.

Серед учасників були представники українських шкіл та освітніх просторів із Варни, Бухареста, Клуж-Напоки, Констанци та Софії.

Креативна директорка Freedom Diaries Марія Прошковська та продюсерка проєкту Аліна Кочемасова представили методологію проєкту, структуру занять і можливості інтеграції матеріалів Freedom Diaries у навчальний процес українських шкіл за кордоном.

Під час зустрічей окрему увагу приділили темі збереження української ідентичності дітей, які нині живуть далеко від дому. Freedom Diaries створений як сучасний безкоштовний інструмент для педагогів, які працюють із темами пам’яті, емоцій, культури та зв’язку з Україною через мистецтво і спільний досвід.

Другий день команда провела разом із дітьми. У школі відбулося відкрите заняття для учнів 1-Б класу, присвячене темі «валізки пам’яті». Під час заняття діти ділилися історіями про важливих людей, речі та спогади, які асоціюються у них із домом та Україною.

Одним із найважливіших результатів зустрічі стала готовність освітян уже сьогодні впроваджувати мальописи Freedom Diaries у своїх школах та освітніх просторах.

Також команда отримала слова підтримки від Надзвичайного і Повноважного Посла України в Болгарії Олесі Ілащук, яка наголосила на важливості подібних освітніх ініціатив для підтримки зв’язків українських громад за кордоном та збереження єдності українців у світі.

У Freedom Diaries подякували директорці школи Людмилі Дем’яновій за теплий прийом та створення простору, де українські діти можуть підтримувати зв’язок із рідною мовою та культурою, навіть перебуваючи далеко від дому 🕊️

Проєкт Freedom Diaries (Щоденники Свободи) долає нову важливу вершину на шляху до трансформації української освіти. Навчальна програма проєкту офіційно отримала гриф «Схвалено для використання в освітньому процесі» від Українського інституту розвитку освіти (УІРО) МОН України.

Що це означає для вчителів та учнів?

Це рішення підтверджує, що матеріали проєкту відповідають державним стандартам та є педагогічно обґрунтованими. Тепер 24 комплексні заняття, розроблені на основі рефлексивних мальописів художниці Алевтини Кахідзе, офіційно рекомендовані для використання в українських закладах освіти.

Програма Freedom Diaries — це не просто уроки, а безпечний і зручний інструмент, який допомагає вчителям говорити з дітьми на складні, але життєво важливі теми через мистецтво та діалог:

Ми створювали цей проєкт, керуючись прагненням дати українським дітям опору. У часи великих випробувань важливо не втратити зв’язок із собою. Те, що наша ініціатива пройшла сувору експертну перевірку, доводить: мистецтво може бути потужним і водночас делікатним освітнім інструментом.

«Для нас гриф від МОН — це підтвердження того, що ми рухаємося у правильному напрямку. Ми хотіли створити “місток”, який поєднає емоційний досвід дитини з освітнім процесом. Тепер вчителі мають офіційний карт-бланш на використання наших щоденників, щоб допомагати учням осмислювати свій досвід через творчість», – говорять у команді Freedom Diaries.

25 березня у Брюсселі, в просторі La Fabrique (Alliance Française de Bruxelles-Europe), відбулася публічна з художницею та креативною директоркою проєкту Freedom Diaries Марією Прошковською. Вона представила арттерапевтичний освітній проєкт Freedom Diaries як приклад того, як сучасне мистецтво працює з темами травми, пам’яті, тілесності та відновлення в умовах війни.

У дискусії також взяли участь українська художниця Лілія Чавага та французький історик мистецтва Поль Арденн. Разом вони обговорили роль мистецтва у часи війни, досвід вигнання та питання стійкості.

Подія відбулася в рамках виставки, присвяченої сучасному українському мистецтву, яка триває у Брюсселі з 24 березня до 10 липня 2026 року.

Серед організаторів та партнерів події — Alliance Française de Bruxelles-Europe, Embassy of Ukraine in Belgium, EUNIC Brussels, Institut Français та Organisation internationale de la Francophonie.

Участь Freedom Diaries у цій події стала частиною міжнародного діалогу про роль мистецтва в осмисленні досвіду війни та його інтеграції в освітні практики.

Проєкт Freedom Diaries став частиною державної ініціативи «Освіта для життя» — комплексної політики, спрямованої на підсилення реформи Нової української школи (НУШ) та формування цілісного освітнього досвіду для дітей.

У межах співпраці креативна директорка проєкту Марія Прошковська разом із командою відібрала сім занять Freedom Diaries та адаптувала їх до концепції мистецької освітньої галузі.

Відтепер ці заняття інтегровані в навчальну програму четвертої чверті уроків мистецтва на тему громадянства. Через творчі практики учні досліджують важливі суспільні та особистісні теми — свободу, ідентичність, пам’ять, взаємодію та власне місце в суспільстві.

Інтеграція Freedom Diaries в державну програму підсилює ключову ідею проєкту: через мистецтво допомагати дітям не лише осмислювати власний досвід, а й формувати розуміння себе як частини української громадянської спільноти.

Меморандум передбачає розвиток партнерства у сфері освіти, зокрема впровадження та поширення матеріалів проєкту Freedom Diaries Фундації Христі Храновської у навчальному процесі українських дітей як в Україні, так і за кордоном.

У межах співпраці сторони планують інтегрувати матеріали проєкту в освітнє середовище, підтримувати вчителів у роботі з ними та сприяти створенню безпечного простору, у якому діти можуть через мистецтво досліджувати власний досвід, ідентичність і зв’язок з Україною.

Підписання Меморандуму є важливим кроком у розширенні доступу до сучасних освітніх інструментів та посиленні взаємодії між освітніми ініціативами, що працюють із українськими дітьми.

В Кембриджській школі української мови відбулася презентація проєкту Freedom Diaries в межах святкування весни.

Подія об’єднала всю шкільну спільноту — вчителів, дітей і батьків — та стала простором для знайомства з підходом проєкту і його практичним застосуванням у роботі з дітьми.

У другій частині зустрічі учасники долучилися до спільної практики: діти разом із дорослими занурилися в творчий процес, працювали з власними спогадами, уявою та досвідом. Через малювання, діалог і взаємодію вони досліджували теми, які лежать в основі проєкту — свободу, пам’ять, ідентичність.

Цей досвід ще раз підтвердив, що мистецтво може бути дієвим інструментом для роботи з дітьми, створюючи безпечний простір для самовираження та осмислення власного досвіду.

Ми раді розпочати співпрацю з Кембриджською школою української мови та вдячні за відкритість до впровадження проєкту в освітній процес.

Два дні поспіль команда Freedom Diaries працювала в стінах цієї неймовірної будівлі — і цього разу не тільки відбулася зустріч  із вчителями Української недільної школи у Відні, а і презентація проєкту. Креативна директорка проєкту Марія Прошковська та продюсерка Аліна Кочемасова представили курс для вчителів, розповіли про його концепцію, методологію та можливості інтеграції в навчальний процес.

Зустріч завершилася практичним воркшопом: педагоги опинилися на місці дітей і попрацювали з однією зі сторінок мальопису — «Валізка памʼяті». Це дозволило максимально зануритися в процес, прожити його зсередини та відчути атмосферу довіри й співтворчості, яка лежить в основі Freedom Diaries.

Дякуємо школі за відкритість, теплий прийом і готовність розвивати сучасні освітні підходи для українських дітей.